Минулої п’ятниці зустрілася з активом студенства Володимир-Волинський центр професійної освіти в рамках ініціативи Дружній простір
Говорили про власний досвід в досягненні цілей, про те, що дає сили і натхнення рухатися вперед попри перепони, про те, як і хто тримає нас “в тонусі”.
Поруч з цим, довелося пригадати та розповісти історії зі шкільного та студентського життя, перше місце роботи, досвід роботи, шлях до того, що маю сьогодні. Також обговорювали необхідність виходити із зони комфорту, наводила особисті приклади із життя.
В розмові також зачепили обговорення напрямків, в яких місцева влада вже співпрацює з молоддю та планує спіпрацювати. Які проєкти можуть стати цікавими сьогоднішнім студентам, яку мету в цих проєктах вони можуть досягти як особисто, так і командою.
Акцентувала на важливості постійного самовдосконалення кожного з нас, розвитку та важливості обраної присутніми студентами професії, особливо у воєнний та післявоєнний період – у відбудові нашої держави.
Приємно втішена, що молодь цікавить не лише питання можливостей влади, її місце і дії в перші місяці війни, але і такі досить соціально-побутові напрямки, як сортування сміття, утилізація побутових відходів. Оскільки по крайньому питанню згідно мого депутатського запиту формується робоча група, знайшлися охочі серед присутніх стати частиною цієї групи.
Дітей цікавило питання – як поєднувати політику і роботу, особисте життя і депутатство? І як до цього всього відноситься моя сім’я. Де знаходжу емоційний відпочинок та чи планую прожовжувати свою діяльність в ролі депутата в майбутньому?
Частина питань просто ставали запитаннями з екзамену, але відповідала чесно і відверто, бо інакше ніяк
.
Впевнена, саме за такою молоддю майбутнє України!
